Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
Ну чуваки, слушайте, у меня тут история бомбическая случилась на днях! Я сорвал гору закладок и купил себе грибы, и не просто грибы, а псилоцибиновые! Знаете, такие, которые дарят незабываемые путешествия внутрь своей головы. В общем, я решил отдохнуть в самой охуенной библиотеке в городе.
Залетаю в это место, бля, и сразу ощущаю эти запахи книжек и ума, которые, естественно, сразу заполнили мои ноздри. Я буквально ощущаю, как они медленно впитываются в мою кожу, словно помазуха, но совсем другая, знаете ли. Стою я такой, и задумался, нахуя я вообще сюда пришел? И тут мне приходит в голову гениальная идея – шмалять эти грибы прямо здесь и сейчас, в этой библиотеке!
Понимаете ли вы, эти грибы – они не просто грибы, они открывают дверь в мир, который находится внутри тебя. И когда ты находишься в таком месте, где каждая страница – это новый мир, а каждый абзац – это новая планета, то это просто синхронизируется с тем, что происходит внутри тебя, понимаете? Ну, в общем, я сижу на стуле там, нахуй, и просто слушаю, как эти грибы шепчут мне на ухо самые умные и глубокие мысли. Не передать словами, как они меня окрыляют, меняют моё восприятие мира.
Тут ко мне подходит такой неплохой тип, смотрю, а у него в руке орех. Кокосик, понимаете? И начинаю с ним разговор, ведь мы одним языком говорим – я про наши закладки и его орех. Вообще, эти гопники - они весьма разные, но в нашем случае, когда мы оба нахуярились, нам было понять друг друга намного проще.
Оказывается, этот мужик знает человека, который может помочь мне с недоваром. Недовар, понимаете? Это такой некачественный раствор, который, между прочим, может быть очень опасным для здоровья. Но мне на это было насрать, ведь я в тот момент был на пике своего веселья! Так что мы с этим гопником поднялись на второй этаж, в ту самую туалетную кабинку, где я получил этот недовар.
Хули тут говорить, понижающее действие, но понимаете, когда ты на экстази, ты просто теряешь контроль над своими действиями. Поэтому мы начали шмалять вместе, и даже пару раз еще позвали народу, чтобы веселее было. Я взял джей и передал этому тусовщику. Честно говоря, в тот момент я уже был настолько оторван от реальности, что не помню, что дальше происходило. Знаете, такое иногда бывает, когда ты совсем глубоко погружаешься в свой внутренний мир.
Но, блять, отдохнул я там, в библиотеке, как никогда в своей жизни! Эти закладки и грибы полностью подарили мне новый взгляд на мир. Я просто был я самым главным и исследовал свои самые глубокие мысли. Наверное, только там я мог насладиться книгами настоящим образом, а не так, как обычно, когда надо грызть гранит науки и запоминать бесполезный для меня материал.
И вот, сидя там, на том стуле, под воздействием этих грибов, я понял, что все, чем я обычно занимаюсь, это просто пустая трата времени. Ведь какая разница, что говорят кто-то там в книгах, когда ты можешь создавать свои собственные истории? Когда можно забыть обо всем, и просто быть самим собой, везде и всегда.
В общем, я провел неповторимое время в этой библиотеке, и я не знаю, как теперь оторваться от этого мира, который я открыл для себя благодаря этим грибам. Но, блять, я точно знаю, что больше никогда не буду смотреть на книги так же, как раньше.
